СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГРАД
1
, у, ч.
1
.
Атмосферні опади у вигляді частинок льоду різного розміру, перев. округлої форми
.
Їй в обличчя вітер бив холодними краплинами, дошкуляв кульками граду
(С. Чорнобривець)
;
Під самою Гамаліївкою вдарила гроза з громовицею та градом
(Ю. Мушкетик)
;
Навесні град прибив посіви, в травні й червні гуляли сильні суховії
(Ю. Хорунжий)
;
* У порівн.
Сльози, мов град, посипались на землю
(М. Коцюбинський)
.
2
.
чого, перен.
Про велику кількість чого-небудь такого, що падає, сиплеться і т. ін. майже безперервно; злива (у 2 знач.)
.
Не збігло й хвилини, як град картечі обсипає увесь пригород
(М. Старицький)
;
Мати сяк-так відбивалася від граду запитань
(М. Чабанівський)
;
Ще стрільці Ігореві до річки не дійшли, як половецькі до неї прискакали. Спинилися на хвилину і градом стріл із луків своїх сипнули
(Б. Лепкий)
.
3
.
у знач. присл. гра́дом.
У великій кількості, багато
.
З-поза дубів, сосен, беріз градом сипалися кулі, збиваючи, стинаючи гілляки й кору
(М. Малиновська)
;
Вони вгощали мене горіхами, яких мали навалом: аж цілих п'ять величезних старих дерев, з яких восени горіхи сипалися градом
(Г. Тарасюк)
;
// 
Великими краплями, рясно (про піт, сльози)
.
Піт градом котився з чола, заливав очі
(В. Кучер)
;
Він силкується підтягнути мішок, однак шкарубкі пальці не слухають. Піт градом котиться по зораному зморшками чолу старого
(М. Сиротюк)
.