СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ГРАВІТО́Н
, а, ч., фіз.
Гіпотетична частинка (квант) слабкого гравітаційного поля, що рухається із швидкістю світла
.
Пропонується “божевільна”, “жахлива” ідея про те, що подібно до фотонів, нейтрино та гравітонів атомні ядра довільно розганяються до швидкостей, близьких до швидкості світла
(з наук.-попул. літ.)
;
Є припущення, за яким послаблення гравітаційних зв'язків у нашому Всесвіті може бути обумовлене просковзуванням гравітонів – носіїв взаємодії – в інші виміри
(з навч. літ.)
;
Земне тяжіння – отже, і наша вага! – викликається особливими елементарними частками, гравітонами
(В. Владко)
.